Ліна Костенко

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині в родині вчителів.

У 1936 році родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Трухановому острові.

Навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Літературному інституті імені О. М. Горького в Москві, який закінчила у 1956 році.

Ліна Костенко була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років (період "шістдесятників").

Перші збірки віршів "Проміння землі" (1957) та "Вітрила" (1958) викликали значний інтерес читача й критики.

Найвідоміші твори:

• "Маруся Чурай" — історичний роман у віршах.
• "Берестечко" — історичний роман.
• "Над берегами вічної ріки" — збірка поезій.
• "Записки українського самашедшого" — перший прозовий роман.

Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України, відповівши: "Політичної біжутерії не ношу".

У радянські часи вона брала активну участь у дисидентському русі, через що її твори не друкували протягом 15 років.

Поетеса є почесним професором Києво-Могилянської академії.

Її твори перекладено багатьма мовами світу, зокрема англійською, польською, білоруською, естонською та італійською.